Справка о нарушениях закона судьей хозяйственного суда Одесской области Демешиным А.А., допущенных при вынесении решения о признании недействительными торгов, проведенных более 10 лет назад.
06.11.2009
СПРАВКА
О нарушениях закона судьей хозяйственного суда Одесской области Демешиным А.А., допущенных при вынесении решения о признании недействительными торгов, проведенных более 10 лет назад
26.10.2009 р. Господарський суд Одеської області прийняв рішення по справі №6/112-09-2850, яким визнав поважними причини пропуску строку позовної давності, визнав недійсними прилюдні торги, скасував акт продажу будівлі з публічних торгів та визнав за позивачем право господарського відання на спірну будівлю.
Зазначене рішення прийнято з грубим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 104, 215, 216, 393 ЦК України, ст. 79 - 81 ЦК УРСР, ст.ст. 22, 73, 74, 59, 136 ГК України, ст.ст. 19, 124 Конституції України, та процесуального права, зокрема 1, 4-7, 21, 22, 25, 32-33, 35, 36, 43, 74 ГПК України.
1). 26.10.2009 р. суд оголосив повний текст рішення без дослідження у судовому засіданні наявних матеріалів справи, не надавши можливість третій особі ознайомитися з виконавчою справою, яка була витребувана у відповідача, не розглянувши клопотання про витребування документів від позивача та без надання відповідачу і третій особі можливість дати пояснення по справі.
Наявність повного тексту рішення до початку судового засідання, у якому суд долучив деякі документи та зобов’язаний був дослідити докази, заслухати пояснення сторін, з’ясувати обставини, що мають значення для справи, свідчить про упередженість суду й свідоме порушення норм права, що привело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
На виконання ухвали суду відповідач надав матеріали виконавчої справи, в рамках якої відбулися прилюдні торги з продажу нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 18. Суд не долучив ці матеріали, а у порушення ст. 43 ГПК України поза межами судової справи ознайомився з ними. Суддя на свій розсуд самостійно зроби деякі копії з виконавчої справи, які зобов’язав представника відповідача засвідчити власним підписом, після чого долучив ці копії до матеріалів справи. Далі суд повернув представнику відповідача всі матеріали виконавчої справи.
Клопотання третьої особи про ознайомлення з матеріалами виконавчої справи не було розглянуто. Суд відмовився долучити до матеріалів справи всі документи, пов’язані с проведення прилюдних торгів, та не надав учасника процесу вивчити ці документи, дати пояснення щодо їх змісту та доказової сили.
Крім того, рішення від 26.10.2009 р. обґрунтовується матеріалами зведеного виконавчого провадження, які суд тільки оглянув, але копій до судової справи не долучив.
Приймаючі оскаржуване рішення суд порушив вимоги ст.ст. 4-7, 74 ГПК України, якими встановлено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи. У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.
Також порушено права третьої особи надані ст. 22 ГПК України, а саме: право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Таким чином, висновок суду про недійсність прилюдних торгів з продажу нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 18 є незаконним. Рішення від 26.10.2009 р. не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі обставин, які мають значення для справи, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.
2). В оскаржуваному рішенні зазначено, що «… Перший відділ Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі є відповідачем по справі враховуючи прийняття цим органом виконавчої служби до виконання Зведеного виконавчого провадження ліквідованого Жовтневого РУЮ м. Одеси стосовно Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство». Тобто, відповідач є процесуальним правонаступником по відкритому Жовтневим районним управлінням юстиції м. Одеси виконавчому провадженню по примусовому виконанню виконавчих документів щодо стягнення з ДСК «Чорноморське пароплавство» боргів на користь юридичних і фізичних осіб. …».
Рішення від 26.10.2009 р. визнано належним відповідачем Перший відділ Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі. Така ж назва відповідача зазначена у позові.
У справі приймала участь інша юридична особа з найменуванням - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Така назва зазначена на печатки, відбиток якої проставлено на клопотанні про перенесення розгляду справи.
Згідно з офіційним сайтом Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua) в Одесі не існує Першого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі.
Тобто суд визнав правонаступником особу, яка взагалі не існує.
Крім того, суд порушив вимоги закону визначивши відповідача процесуальним правонаступником, оскільки згідно зі ст. 25 ГПК України процесуальне правонаступництво можливо тільки після порушення провадження у справі.
Висновок суд про те, що Перший відділ Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Жовтневого району управління юстиції м. Одеси та належним відповідачем по справі не відповідає вимогам законодавства.
Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 18, проведені Відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси.
Згідно положень ГПК України відповідачем може бути особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах, або його правонаступник.
Відповідно до ст. 104 ЦК, ст. 59 ГК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).
Реорганізація юридичної особи і перехід прав та обов’язків юридичної особи відбувається на підставі рішення засновника або рішення суду, у якому повинно бути зазначено про перехід певних або всіх прав та обов’язків до новоствореної особи.
У матеріалах справи відсутнє рішення яке визначає правонаступника Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси.
Закон не передбачає підставою для переходу прав та обов’язків від однієї юридичної особи до іншої передачу виконавчої справи, як це помилково зазначено у рішенні.
Згідно наказу Одеського обласного управління юстиції від 26.12.2002 р. №524-ос відділ державної виконавчої служби Жовтневого району управління юстиції м. Одеси ліквідовано без визначення правонаступника, що підтверджується листом Управління юстиції в Одеській області від 07.07.2003 р. №04-6123. Цей лист також знаходився у матеріалах справи №17-2-18/01-8306, яку оглянув суд, але чомусь залучив тільки копію постанови ВГС України 18.09.2003 р.
Таким чином, Перший відділ Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі не є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси, і взагалі не може бути відповідачем.
3). Відчуження майна на прилюдних торгах відбувається на підставі правочину, укладання якого підтверджується актом продажу.
Згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Суд у рішенні не зазначив яким чином відбудеться повернення третій особі коштів, сплачені за придбане на торгах майно.
Ліквідація Відділу державної виконавчої служби Жовтневого району управління юстиції м. Одеси без визначення правонаступника, робить не можливим приведення сторін у первісний стан, що порушує права третьої особи.
4). Суд безпідставно визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності та не застосував наслідки спливу позовної давності.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 р. Прилюдні торги з реалізації спірної будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 18, були проведені 07.05.1999 р.
Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Трирічний строк звернення до суду закінчився 08.05.2002 р.
Тобто, до вимог про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 18, проведених Відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси 07.05.1999 р. треба застосувати правила позовної давності, встановлені ЦК УРСР.
Посилання суду на те, що позивач дізнався про залишення позову (подано у 2001 р.) без розгляду тільки з моменту винесення постанови ВГС України 18.09.2003 р., не можна прийняти до уваги оскільки ст. 79 ЦК УРСР (ст. 265 ЦК України) прямо встановлено, що пред’явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.
Тривалість часу між зверненням до суду з позовом і залишенням його без розгляду не перериває перебігу строку позовної давності та не є поважною причиною пропуску такого строку. Виключний випадок передбачений тільки чинним ЦК України стосовно пред’явлення цивільного позову у кримінальній справі (ч.2 ст. 265).
Заміна керівництва боржника, призначення та усунення розпорядників майна ДСК «Чорноморське морське пароплавство» не може вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності.
Згідно зі ст. 76 ЦК УРСР та ст. 261 ЦК України за загальним правилом право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Цивільним законодавством встановлено, що особами є юридичні та фізичні особи. Статтями 1, 21 ГПК України встановлено, що право звернення до суду мають юридичні та фізичні особи.
ДСК «Чорноморське морське пароплавство» є юридичною особою і сама вона наділена правом звертатися до суду ані її керівні органи, через які юридична особа реалізує свою правосуб’єктність. Законодавство не містить виключень із загального правила визначення початку перебігу строку позовної давності у тих випадках, коли до боржника застосовуються судові процедури банкрутства відповідно до ст. 4 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» або призначається новий керівник чи арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією) .
Таким чином, не відповідає закону висновок суду про те, що є поважною причиною пропуску строку позовною давності введення санації, призначення керуючого санацією та зміна керівництва позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР (ч. 5 ст. 267 ЦК України) порушене право підлягає захисту у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Позивачем не було зазначено, а судом встановлено жодної достатньої причини пропуску строку позовної давності.
Враховуючі положення ст.ст. 80, 81 ЦК УРСР суд мав права задовольнити позов тільки після встановлення причин пропуску строку позовної давності та поновлення такого строку. Позивачем не було заявлено відповідного клопотання, а суд не приймав рішення про поновлення строку.
5). ДСК «Чорноморське морське пароплавство» є неналежним позивачем у цій справі, оскільки 07.05.1999 р. на прилюдних торгах було продано майно, що є державною власністю.
Згідно з п.4.1. Статуту позивача майно компанії є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання. Позивач підпорядкований Міністерству транспорту України (чинна редакція статуту ДСК «ЧМП», затвердженого наказом Міністерство транспорту України від 24 червня 2003 р. N 455). Суд у порушення ст.ст. 4-7, 22 ГПК України не розглянув клопотання третьої особи про витребування у позивача копії статуту, чинного на момент проведення торгів.
Згідно з ч.5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Статтею 74 ГК України встановлено, що суб’єкт господарювання, за яким майно закріпляється на праві господарського відання, є державне комерційне підприємство.
Згідно з ч.2 ст. 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції.
Згідно зі ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Позивачем заявлено позов про визнання прилюдних торгів недійсними та скасування акта продажу будівлі з прилюдних торгів. Вимоги позивача направлені на поновлення права власності держави на будівлю №18 по вул. Маразліївської у м. Одеси.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що суб’єкти господарювання мають право звертатися до господарського суду тільки за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач ніколи не був власником будівлі №18 по вул. Маразліївській у м. Одеси. Законом позивач не уповноважений звертатися до суду в інтересах держави.
Таким чином, з позовом про поновлення права власності держави може звертатися тільки уповноважений орган державної влади. ДСК «Чорноморське морське пароплавство» є неналежним позивачем по цій справі.
6). З урахування обставин, викладених у п. 5 апеляційної скарги, рішення від 26.10.2009 р. впливає на права та обов’язки держави. Тому у будь-якому випадку суд зобов’язаний був залучити до участі у справі уповноважений орган державної влади.
Згідно зі ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: 3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
7). У рішенні суду зазначено, що будівля №18 по вул. Маразліївській у м. Одесі продано з порушенням черговості звернення стягнення на майно боржника. Висновок суду не відповідає закону та обставинам справи.
Питання по зверненню стягнення на будівлю №18 по вул. Маразліївській у м. Одесі було вирішено ухвалою Жовтневого районного суду м. Одеси від 06.05.1998 р., яка є чинною.
Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК УРСР рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Статтею 2 «Мета і предмет діяльності» Статуту позивача встановлено, що компанія створена з метою одержання прибутку від перевезення пасажирів і вантажів морським, річковим транспортом, а також від усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової й іншої діяльності, дозволеної чинним законодавством України.
Згідно з ухвалою Жовтневого районного суду м. Одеси від 06.05.1998 р. у будівлі №18 по вул. Маразліївській у м. Одесі розміщувався дитячий садочок №94. Це також підтверджує позивач у своєму позові.
Таким чином, виконавча служба законно виконала чинну ухвалу Жовтневого районного суду м. Одеси від 06.05.1998 р. по зверненню стягнення на будівлю дитячого садочку №94, яка не використовувалась у здійсненні господарської діяльності позивача.
8). У рішенні зазначено, що «… Із Зведеного виконавчого провадження видно, що до моменту проведення торгів (07.05.1999 р.) на яким було продано будівлю №18 по вул. Маразліївській м. Одеси, Державна виконавча служба Жовтневого РУЮ м. Одеси не отримала будь-яких відомостей про наявність чи відсутність грошових коштів на цих рахунках (як в національній, так і в іноземній валютах) з метою першочергового звернення стягнення на ці кошти. …».
Суд не повно з’ясував обставини справи та невірно застосував чинне на момент проведення торгів законодавство.
У пункті 133 Інструкції про виконавче провадження, затвердженою наказом від 15.11.1985 за №22, зазначено «…В случаях, предусмотренных ст. ст. 131, 132 и первой частью настоящей статьи Инструкции, судебный исполнитель при возникновении затруднений возбуждает перед судьей вопрос о порядке исполнения и об указании, на какое конкретно имущество должника он должен обратить взыскание. …».
Суд не врахував, що питання про звернення стягнення на будівлю було вирішено ухвалою Жовтневого районного суду м. Одеси від 06.05.1998 р., а не виконавчою службою. Як вище зазначалось рішення (ухвала) суду є обов’язковою до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК УРСР).
Крім того, суд посилається на зведене виконавче провадження, якого не має у матеріалах справи.
9). У рішенні зазначено, що «… Статтею 392 ЦПК України визначаються дії, які державний виконавець зобов'язаний вчинити перед продажем будівлі, до них зокрема відноситься надіслання боржникові повістки про виконання, яка Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» не була відправлена. Таким чином, прилюдні торги проводились за відсутністю боржника, про що свідчать відомості акту продажу будівлі з прилюдних торгів від 07.05.1999 р., в яких визначені особи, які приймали участь у торгах. ДСК «ЧМП» серед таких осіб не було. …».
Суд не витребував, а позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує не повідомлення про торги. Таким доказом міг бути журнал вхідної кореспонденції позивача за 1999 рік. Крім того, суд повинен був залучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії всієї виконавчої справи, в рамках якої відбулися прилюдні торги з продажу нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 18. Цього зроблено не було.
Важливо зазначити, що участь боржника на торгах не є обов’язковою і не впливає на їх законність. Боржник може реалізувати це право за власним бажанням. Його відсутність на торгах не свідчить про не надіслання йому повістки.
Суд у порушення ст.ст. 35, 43 ГПК України ігнорує ухвалу Жовтневого районного суду м. Одеси від 06.05.1998 р., якою ДСК «ЧМП» надано право замість арештованого майна внести на депозит суду суму 1 млн. 500 тис. гривень. Позивач не скористався цим правом продовж 12 місяців, що привело до проведення прилюдних торгів.
Висновок суд про обов’язковість зазначення в акті найменування боржника не відповідає вимогам чинного на момент здійснення торгів законодавства. Статтею 398 ЦПК УРСР встановлено, що інформація про осіб, які приймають участь у торгах зазначається не в акті, а у додатку до акта. Дана стаття не вимагає зазначення інформації про присутність боржника.
Крім того, позивач по справі не мав права бути учасником торгів, оскільки статтею 396 ЦПК України державним підприємствам заборонено брати участь у прилюдних торгах.
10). У рішенні зазначено, що «… Порушення порядку проведення прилюдних торгів підтверджено Постановою колегії Управління юстиції в Одеській області від 18.09.2001р. №41 «Про результати перевірки відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси щодо виконання виконавчого провадження по стягненню заборгованості з ДСК «Чорноморське морське пароплавство. Зокрема у вказаній постанові зазначено, що… …».
Згідно зі ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Зазначена постанова долучена до матеріалів справи за клопотанням ДСК «ЧМП». Цей документ є внутрішніми документами управління юстиції і не повинен знаходитися у позивача. Але позивач завірив копії власною печаткою.
У зв’язку з тим, що у третьої особи по справі виникли сумніви щодо наявності оригіналів цих документів, було заявлено клопотання про зобов’язання позивача надати суду для огляду оригінал. Суд не задовольнив клопотання і не з’ясував про наявність оригіналу Постанови колегії Управління юстиції в Одеській області від 18.09.2001р. №41.
Згідно оскаржуваного рішення суд прийшов до висновку про недійсність прилюдних торгів на підставі змісту зазначеної Постанови колегії.
Згідно з ч.2 ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд прийняв обставини викладені у Постанові колегії як встановлені факти, не витребувавши жодного доказу на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
11). Підставою для скасування акта продажу будівлі з публічних торгів суд зазначив «… в акті продажу будівлі з прилюдних торгів під 07.05.1999р. покупцем визначене МП «Одеселектропастранс ЛТД» в той час, як точним найменуванням покупця є «Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕЛЕКТРОПАСТРАНС ЛТД». …».
Законодавство не передбачена підставою для визнання недійсним правочину (ст. 215 ЦК) або акта (ст. 393 ЦК) неточне зазначення найменування юридичної особи. Описка (помилка) ніяким чином не порушує права боржника (позивача), а відповідно не може бути підставою для скасування акта.
12). Суд першої інстанції не врахували те, що заявлена позивачем вимога про скасування Акта продажу будівлі з публічних торгів (акт не правового характеру) не є способом захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, передбаченим Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.
Господарський суд як орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Згідно зі ст. 392 ЦК України тільки правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Акт продажу будівлі з публічних торгів складається на підтвердження факту проведення торгів та укладання правочину. Закони України не уповноважують господарський суд скасовувати акт не правового характеру.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав не передбачений законом і не узгоджується з повноваженнями господарського суду.
13). Суд не дав оцінку Рішенню Іллічівського районного суду м. Одеси від 21.08.2002 р., яким було встановлено преюдиціальний факт: прилюдні торги по продажу будівлі дитячого садку, розташованого у м. Одесі по вул. Маразліївській, 18, були проведені в повній відповідності з чинним на той час законодавством. Це рішення також знаходитися у матеріалах справи №17-2-18/01-8306, оглянутих судом, але залучено тільки копію постанови ВГС України 18.09.2003 р.
Згідно зі ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Таким чином, факт законного проведення торгів 07.05.1999 р. встановлений рішення суду і не потребує нового доведення у господарському спорі.
Украинское антирейдерское движение
