Рейдери навідріз відмовляються подавати позови за підсудністю, у зв'язку з тим, що їм не вдається будь-яким чином зацікавити Одеські суди (господарський суд і Приморський районний суд) в прийнятті неправосудних рішень, якими б задовольнялися протиправні в

Стороны конфликта по «Одессакондитер» продолжают надеяться на Портнова Андрея Владимировича в вопросе борьбы с коррупцией в судебных органах

06.06.2010

ЗАО «Одессакондитер». Дополнительные документы…

 

Керівнику Головного управління
з питань судової реформи і судоустрою
Пану Портнову А. В.
01220, м, Київ, вул. Шовковична, 12

Скарга на дії суддів

Шановний Андрію Володимировичу!

Звертаємося до Вас від всього трудового колективу, керівництва і акціонерів ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», занепокоєних наростаючою корупцією і безправ'ям в судовій системі. І стосується це не тільки загальних місцевих судів, а й судів спеціалізованих, більш високого рівня — господарських судів.

Хочемо звернути Вашу увагу на той факт, що і ЗАТ «Одесакондитер». і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» знаходяться за адресою: м. Одеса. Приморський район. 3-ій Водопровідний провулок, 9. У зв'язку з цим всі корпоративні справи, а також більшість справ, де ці підприємства с відповідачами, мають розглядатися господарським судом Одеської області або (в разі, якщо справи є. цивільно-правовими) Приморським районним судом м. Одеси.

Починаючи з серпня-вересня 2009 року ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» на чолі зі своїми легітимними керівниками Маштаковою Аллою Євгенівною та Смілянцем Олексієм Петровичем змушені відстоювати свої права в Ширяївському та Балтському районних судах Одеської області, Ленінському суді м. Луганська, апеляційному суді Луганської області, Петровському і Ворошиловському районних судах м. Донецька, Деснянському суді м. Києва, господарському суді Запорізької області.

В кожному з перелічених судів ми знайшли стійке небажання надавати нашим представникам можливість ознайомитися з матеріалами справ, відмову залучати надані нами докази до матеріалів справ тощо.

Рейдери навідріз відмовляються подавати позови за підсудністю, у зв'язку з тим, що їм не вдається будь-яким чином зацікавити Одеські суди (господарський суд і Приморський районний суд) в прийнятті неправосудних рішень, якими б задовольнялися протиправні вимоги рейдерів на чолі з головою спостережної ради ГК «ТЕКТ» Вадимом Грибом і членом спостережної ради ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» Валентиною Гросу, якими було вчинено ряд злочинних дій по відчуженню акцій названих товариств, належних на праві власності американській компанії «Віор трейдинг кломпані, ЛЛС».

Відтак, рейдери звертаються не за підсудністю; з позовами, які не ґрунтуються на жодному доказі, або підставою для прийняття рішення на їхню користь є витяг з веб-сторінки на сумнівному сайт! в мережі Інтернет. На сьогодні рейдери звернулися й до інших методів, надаючи в суди фальсифіковані ухвали з іншого суду.

Так, в серпні 2009 року один з членів рейдерського угрупування (Кучеренко Сергій Миколайович) подав позов до ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» до Ширяївського районного суду Одеської області, де суддею Николайчук Валентином Олександровичем (Головою Ширяївського районного суду Одеської області) по фіктивній заборгованості було винесено ухвалу про забезпечення позову, неспівмірну з позовними вимогами.

Одразу після того, як нам стало відомо про цю ухвалу, суду були представлені безспірні докази про фальсифікований «борг» і вже у листопаді була винесена ухвала про залишення позову пана Кучеренка С.М. без розгляду.

Однак, майже відразу (на початку грудня 2009р.) Петровським районним судом м. Донецька (суддя Фунжий Олександр Анастасович, справа № 2-374/2010р.) було прийнято до розгляду позовну заяву Єфремова Всеволода Юрійовича (представника ГК «ТЕКТ»), який звернувся до суду з такою ж заявою, як і пан Кучеренко - розглядається однакова заборгованість (до копійок), та ж поступка права вимоги (і чомусь до давно не існуючого підприємства ЗАТ «Одеса»). Знову винесена аналогічна ухвала про заборону держреєстратору вносити зміни до реєстраційної справи ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» та накладений арешт на все існуюче і неіснуюче майно підприємств. Але цього разу позивач (Єфремов В. Ю.) є мешканцем м. Донецьк. Але в ухвалі, винесеній тижнем раніше він був мешканцем м. Києва, а ще на декілька днів раніше він проживав у Балтському районі Одеської області (!). Чи не суперечить це принципам суддівства?! І чи може особа настільки швидко змінювати місця проживання?! Та чи не є грубим порушенням неповідомлення суду про зміну місця проживання під час розгляду справи судом?! І в якій країні і який суд може виносити такі жорсткі і життєво небезпечні для відомого товаровиробника ухвали (які вже є рішеннями по справам !) тільки з тверджень однієї сторони (позивача), не тільки позбавивши можливості захисту своїх прав, а навіть, не давши змогу ознайомитись з матеріалами справи, або навіть відати що вона така, та ще в умовах вже неодноразових рішень різних судів по цим «спорам»?

31 серпня 2009 року до Ширяївського районного суду Одеської області звернувся Сухота Віктор Вікторович (проживає по вул. Петрашевського, ІОа-Юб.Б раніше ніби обраний головою правління ЗАТ «Одесакондитер» на сфальсифікованих загальних зборах акціонерів від 26.08.2009р., рішення яких визнано недійсними Господарським судом Одеської області рішенням від 01.12.2009р. і відкрито кримінальну справу за фактом підробки протоколів вказаних загальних зборів) з позовом про порушення трудових прав до ЗАТ «Одесакондитер».

НезрозумІло на якій підставі названі позови були прийняті до провадження Ширяївським районним судом Одеської області, оскільки жодна зі сторін не знаходиться або проживає у Ширяївському районі (місце проживання Сухоти В. В. — м. Одеса, вул.. Петрашевського, Юа-106, ЗАТ «Одесакондитер» розташоване за юридичною адресою — м, Одеса, 3-ій Водопровідний пров., 9.).

Судом було грубо порушено принципи підсудності та конституційні права ЗАТ «Одесакондитер» на захист, оскільки на адресу підприємства не надходило жодного документу про відкриття провадження по справі. Всі ухвали суд приймав кулуарно, тільки з позивачем, миттєво винесені невиправдано жорсткі і невідповідні ризикам ухвали про забезпечення позову, які фактично були рішеннями по справі, створювали безпрецедентно сприятливі умови для рейдерського захвату та повної зупинки одного з найвідоміших виробників кондитерської промисловості України з багатовіковими традиціями.

Після того, як нам стало відомо від органів державної виконавчої служби про ухвали, щодо забезпечення позову Сухоти В.В., винесену суддею Ширяївського районного суду Паринюком Сергієм Івановичем, ми направили до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, але нам було відмовлено в усній формі.

Ухвали про забезпечення позову від 31.08.2009 року було оскаржено, в зв'язку з чим суд під тиском безспірних доказів скасував їх, а 30 жовтня 2009 року була винесена ухвала про залишення позовної заяви Сухоти В. В. без розгляду.

В той же час Сухота В. В. звернувся з аналогічним позовом до Маштакової А. Є. (чинного голови правління ЗАТ «Одесакондитер») до Балтського районного суду Одеської області. Суд (суддя Бодашко Людмила Іванівна, вона ж і Голова Балтського районного суду) прийняв до провадження позов, не перевіривши чи є в провадженні інших судів позови по цьому ж предмету між сторонами та чи дійсно позов може бути прийнято за підсудністю Балтським районним судом. І в той же час суд негайно виніс ухвалу про забезпечення позову, якою фактично здійснив грубе втручання у господарську діяльність ЗАТ «Одесакондитер», хоча позов був заявлений у відношенні фізичної особи і знову ж ухвалою заборонялось державному реєстратору було заборонено вносити зміни до реєстраційної справи ЗАТ «Одесакондитер». Виникає питання, чому спір між фізичними особамизачіпає інтереси юридичної особи ЗАТ «Одссаконднтер» і як саме позов про захист трудових прав адресований не юридичній, а фізичній особі і як пов'язаний трудовий спір з забороною держреєстратору вносити зміни до держреестру юридичних осіб та фізичних осіб-підприсмців?!

У той же день (07.10.2009р.), коли Віктор Сухота звернувся до суду з позовом, ним була отримана Ухвала про забезпечення позову, яка була винесена щодо дій держреєстратора. Вже 08.10.2009р. за заявою того ж В.Сухоти, справа № 2-2850 була передана «за підсудністю» до Ленінського суду м Луганська. Зауважимо, що у позовній заяві Сухота В.В. визначив місце проживання Маштакової А.Є. як одне з сіл Балтського району Одеської області, а вже наступного дня у нього з'явилась «достовірна інформація» щодо її переїзду до м. Луганськ за адресою вул. Героїв Вітчизняної війни, 7 кв. 7, натомість Маштакова А.Є. вже понад 10 років зареєстрована і проживає у м. Одесі.

Відтак, не маючи жодного відношення ані до с. Немирське Балтського району, ані до м. Луганськ, Маштакова А.Є. жодним чином не могла отримати повісток та реалізувати своє право на захист.

Про винесення Балтським судом ухвали про забезпечення позову у справі № 2-2850 від 07.10.2009р. нам стало відомо через держреєстратора, який відмовився вчиняти реєстраційні дії у відношенні ЗАТ «Одесакондитер», посилаючись на цю ухвалу.

Спроби ознайомлення з матеріалами справи не дали жодного результату. Крім того ми виявили факт передачі зазнаної справи до Ленінського суду м. Луганська. Для унеможливлений прийняття рішення, яке суперечить главі 7 Цивільно-процесуального кодексу України, нами було направлено до суду відзив на позовну заяву та заяву про скасування ухвали про забезпечення справи та надано суду копії документів, що свідчили про відсутність у Сухоти В.В. цивільно-процесуальної правосуб'єктності для звернення з позовом до суду. Відтак, суду була надана можливість перевірити докази, надані обома сторонами та зробити належну їх правову оцінку.

На цій підставі 16.11.2009р.(справа № 2-3464/2009 р.) Ленінським судом м. Луганська було скасовано ухвалу про забезпечення позову від 07.10.2009р. та прийнято рішення щодо відмовлення Сухоті В.В. у задоволенні позовних вимог до Маштакової А.Є. за необґрунтованістю.

При цьому в рішенні і ухвалі Ленінського районного суду м. Луганська було чітко зазначено, що позивач (Сухота В.В.) про час і місце судового розгляду справи був оповіщений у встановленому порядку та про причини неявки не повідомив.

Однак Сухота В.В. подав апеляційну скаргу на рішення Ленінського суду м. Луганська, вважаючи, що воно підлягає скасування у зв'язку з тим, що його не було належним чином повідомлено про час І місце проведення засідання. В апеляційній скарзі він знову умисно вказав адресу, за якою Маштакова А.Є. ніколи не проживала і таким чином знову позбавив Маштакову А.Є. можливості реалізувати право на захист. У зв'язку з тим, що нам стало відомо про такі дії, представник Маштакової А.Є. звернувся до канцелярії апеляційного суду з метою надання відзиву на апеляційну скаргу та залучення до справи доказів, однак йому було відмовлено. Також йому не надавалася можливість ознайомитися з матеріалами справи. Щодо залучення до справи відзиву на апеляційну скаргу та доказів представнику Маштакової А.Є. було запропоновано надати їх у судовому засіданні, проте до дня засідання йому вчинялись перешкоди щодо встановлення місця і часу проведення засідання. Однак Йому все ж вдалося прийняти участь у засіданні та передати на розгляд суду відзиви на апеляційні скарги Сухоти В. на рішення і ухвалу Ленінського райсуду м. Луганська та підтримувати сторону відповідача.

10 березня 2010 року справа була розглянута Апеляційним судом Луганської області: апеляційні скарги В. Сухоти було задоволено, рішення та ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 16.11.2009р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду. При цьому в своїй ухвалі, судді Іванова І.П., Фарятьєва С.О., Украінцева Л.Д вказали наступне: Заперечень або пояснень на скаргу від інших учасників процесу до суду не надходило (чим повністю ігнорує матеріали та заперечення надані представником Маштакової А.Є.). Крім того в ухвалі апеляційного суду вказано, що ухвалою Ленінського суду м. Луганськ від 26.10.2009р. справу було призначено до розгляду на 16.11.2009р., а судовий виклик Сухоти В.В. не було здійснено шляхом направлення йому відповідної повістки. Однак Сухота В. жодним чином не підтвердив такого свого твердження, порушивши норми ст.. 74, 76 ЦПК і вказавши неправдиві дані. Суд також не звернувуваги, що головою правління ЗАТ «Одесакондитер» є Маштакова Алла Євгенівна, призначена відповідно до Статуту Спостережною радою підприємства і запис про що міститься у відомостях ЄДРПОУ.

Натомість апеляційний суд, керуючись лише формальною ознакою (непідтвердженою нічим окрім слів Сухоти В.В.) скасував справедливе рішення і ухвалу Ленінського суду м. Луганська від 16.11.2009р., чим надав фактичну можливість рейдерам вчинити силовий захват підприємства, зайти на територію підприємства і встановити над ним свій контроль. Відтак, суддями апеляційного суду Луганської області знехтувано нормами ч. 2 ст. 308 ЦПК України, відповідно до якої не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Звісно, що Маштакова A.Є. не отримала ані матеріалів справи, ані копії ухвали апеляційного суду.

Справа з апеляційного суду повернулася до Ленінського районного суду і була розписана на суддю Масенка Дениса Євгеновича, який продовжує надсилати всі ухвали на адресу відповідача, яка не відповідає дійсності, що підтверджено матеріалами справи. Вже два засідання поспіль (від 30.04.2010р. та 02.06.2010р.) суддя переносить справу, у зв'язку з відсутністю позивача та відсутністю доказів належного його повідомлення. При цьому виклик позивача здійснюється по сфальсифікованій самим позивачем адресі, хоча в матеріалах справи містяться відомості стосовно реального місця проживання як позивача, так і відповідача. Відтак, безвідмовно спрацьовує накатана рейдерська технологія, коли за раніше досягнутою домовленістю з судом продовжується дія жорсткої ухвали про забезпечення позову, яка по суті є рішенням по справі і відповідач позбавляється можливості оскарження справи по суті. При цьому суддя зухвало не помічає фактичних і достатніх доказів по справі, а керується «віртуальними» з бездоказових тверджень позивача твердженнями. Вважаємо, що такі дії судді Масенко Д.Є. є результатом домовленостей з позивачем (Сухотою В.В.), або іншої заінтересованості в продовженні строку дії рейдерської ухвали, що може мати тяжкі наслідки (захоплення підприємства, відчуження його майнових активів в особливо великих розмірах і порушення прав акціонерів).

Одну зі своїх ухвал про забезпечення позову суддя Балтського районного суду Одеської області Бодашко Л.І. відправила «за підсудністю» до Деснянського районного суду м. Києва. При цьому, ухвала, видана 30.11.2009р. прийшла до вказаного суду майже за місяць після її відправки і відразу була направлена до Апеляційного суду Одеської області, яким була скасована.

З оскарженої ухвали Балтського суду від 30.11.2009р. (справа № 2-306172009р.) вбачалося, що пан Сухота В.В. від імені ЗАТ «Одесакондитер» звернувся до суду з позовом до все того ж Єфремова Всеволода Юрійовича щодо визнання його дій незаконними, відзиву довіреності (виданої ким?) і все тією з заявою ПРО ЗАБОРОНУ ДЕРЖАВНОМУ РЕЄСТРАТОРУ ВЧИНЯТИ ПЕВНІ ДІЇ 1 ВНОСИТИ ЗМІНИ ДО РЕЄСТРАЦІЙНОЇ СПРАВИ ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР». Цього разу пан Єфремов мешкає в одному з сіл Балтського району Одеської області. Але ось що дивно. Кожен з них подав позов проти один одного, але вимагають одного того Й самого - не дозволяти іншим особам крім Сухоти В.В. і Єрьоменка С.В. подавати документи і проводити зміни у держреєстратора. Але Господарським судом підтверджено незаконність обрання цих «голів правлінь» ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» і відомості про Єрьоменка С.В. у держреєстрі відсутні. То що ж робить суд? Легітимні керівники позбавляються можливості проводити нормальну господарську діяльність! Хто при цьому виграє?!

Попри ці заборони товариства продовжують функціонувати. Збільшено обсяги виробництва, стабільно працює дистриб'юторська мережа.

Повертаючись до Балтського районного суду Одеської області, та ж пані Бодашко прийняла до розгляду корпоративний спір. Але... Виявляється, що спір між так званими акціонерами і незалежним реєстратором є цивільним спором і вирішується судом загальної юрисдикції і тому має вирішуватись Балтським районним судом Одеської області (цікаво, хто цього разу прописався у Балтському районі. На рішення по цій справі товариствами було подано апеляційну скаргу, однак, дивним чином справа зникла і до апеляції так і не дійшла. Натомість, у першій декаді березня справа знову «знайшлася» у Балтському суді у зв'язку з її передачею на новий розгляд за нововиявленими обставини, проте до участі у справі ані ЗАТ «Одесакондитер», ані ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», як особи, на чиї права і обов'язки впливає рішення по справі, так і не залучені.

Рейдерам вдалося «домовитися» щодо винесення ряду ухвал, які засновувалися на «доказах з мережі Інтернет» і задовольняють інтереси рейдерів з суддею господарського суду Одеської області Зусвою Ларисою Євгенівною, яка понесла за свої дії відповідальність згідно чинного законодавства.

Майже волаючим фактом, стало надання командою рейдерів в судовий процес, який проходив в Господарському суді Одеської області по корпоративному спору, ініційованому одним з акціонерів ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» фальсифікованої копії ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, виданої Вороши л овським районним судом міста Донецька (суддя Міщенко Геннадій Автономович) 03.12.2009р. Суддя, який начебто виніс цю ухвалу, підтвердив, що в провадженні Ворошиловського суду м. Донецька така справа відсутня, а ухвала ніколи не приймалася.

Невдачу з цією ухвалою команда рейдерів вирішила компенсувати іншим чином і знову отримала нову ухвалу. Цього разу ухвалу авторитетного суду - господарського суду Запорізької області (Ухвала від 20.04.2010р. по справі № 26/138/10, суддя Юлдашсв P.O.). Про її існування ми дізналися випадково і були здивовані тим, що господарський суд може винести таку жорстку і абсолютно неспівмірну ухвалу, якою повністю паралізується робота ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький». Разом з тим не можемо не відмітити той факт, що нас, як відповідачів по справі не було навіть повідомлено про те, що судом здійснюється провадження по вказаній справі, що, безумовно, порушує гарантоване нам законом право на захист своїх прав та законних інтересів. Також звертає на себе увагу і той факт, що ухвалу винесено з порушенням правил підсудності на інтернет-доказах. З інтернет-сайту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (www.kyivsta.gov.ua/dpi/mr50.doc) нам стало відомо, що адреса, за якою начебто знаходиться позивач ТОВ «Бізнес Центр «Південний» є адресою масової реєстрації у Голосіївському районі м. Києва, за якою зареєстровано 348 підприємств (!). Цей факт, а також факт відсутності будь-яких відомостей про компанію у всіх довідкових службах м. Києва свідчить про те, що фірма є сумнівною і, напевне, створеною з метою проведення сумнівних оборудок.

Крім зазначеного необхідно зауважити, що і ухвала Ворошиловського суду м. Донецька, подана Всеволодом Єфремовим до господарського суду Одеської області, і ухвала господарського суду Запорізької області спираються на те, що ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» не виконали умов попередніх договорів. Однак підкреслимо, що жодних переговорів ані з Берещенко P.O., ані з ТОВ «Бізнес Центр «Південний» товариствами не велося, будь-які спроби рейдерів втручання у діяльність товариств е протиправними і злочинними.

Звертає на себе увагу і той факт, що після винесення ухвали суддя господарського суду Запорізької області разом з помічником пішов у відпустку. На наші питання щодо розсилання копій ухвали і позовної заяви відповідачам ми не отримали жодних конкретних відповідей.

20 травня 2010р. відбулося слухання цієї справи. Суд звернув увагу, що позивачем ТОВ «Бізнес Центр «Південний» було надано ряд матеріалів, які не можуть вважатися доказами; дослідивши договори та співставивши їх з позовними вимогами, суд встановив відсутність у позивача матеріального інтересу у справі (реалізовувати порушене матеріальне право), оскільки жодне з тверджень позивача щодо порушення його прав не змогло бути підтверджене доказами.

Ситуація, описана вище, с свідченням узгодженості і відпрацьованості дій рейдерів (Гриб В.В., Гросу В.Г., Гросу С.С., Гросу Т.С., Кондратенко С.В., Сухота В.В., Єрьоменко С.В., Берещенко P.O., Єфремов В.Ю., Кучеренко С.І.) з певними посадовими особами судових органів, а також певної їх заінтересованості.

Таким чином, дії перелічених вище суддів, у т.ч. судді Масенко Д. Є. підпадають під ознаки скоєння злочинів, кваліфікованих за статтями 364 КК України (зловживання службовим становищем), 366 КК України (службове підроблення виражене у внесенні в ухвалу завідомо неправдивих даних, а також складання і видача завідомо неправдивих документів), 374 КК України (порушення права на захист), 375 КК України (постановления суддями завідомо неправосудної ухвали).

В зв'язку з цим, керуючись чинним законодавством, просимо відповідно до компетенції:

1. Прийняти дійсну скаргу до розгляду;

2. Здійснити перевірку діяльності суддів, зазначених у скарзі (Николайчук В.О., Паринюк С.І., Бодашко Л.І., Зуєва Л.Є., Фунжий О. А., Іванова І.П., Фарятьєва С.О., Украінцева Л.Д., Міщенко Г.А., Юлдашев О.О.), в т.ч. судді Ленінського районного суду м. Луганська Масенко Дениса Євгеновича на предмет відповідності закону і дотримання принципів судочинства;

3. Розглянути наведені у даному листі факти і провести об'єктивні і всебічні службові розслідування по ним;

4. У разі наявності порушень у діях судців, зазначених в скарзі (Николайчук В.О., Паринюк С.І., Бодашко Л.І., Зуєва Л.Є., Фунжий О. А., Іванова І.П., Фарятьєва CO., Украінцева Л.Д., Міщенко Г.А., Юлдашев О.О.), в т.ч. судді Ленінського районного суду м. Луганська Масенко Дениса Євгеновича, притягнути його до відповідальності у відповідності з мірою порушення закону.

З повагою,

Голова Спостережної ради
ЗАТ «Одесакондитер»                                В. М. Хамалов

Голова правління
ЗАТ «Одесакондитер»                               А. Є. Маштакова